* Премьера - октябрь 2009 года в Киевском театре "ТРИУМФ"
* Швеция, Стокгольм (Sweden, Stockholm). РЦ "Эврика"  (май 2010 года). "День рождения Вовчика или Хищный заяц"

П. Морозов

П'єса-Казка для театру ляльок.

Діючі особи:

1)Вовк на прізвисько - Вовчик.

2) Пугач, такий собі філін.

 3) Лисиця, можна називати - Руда.

4)Заєць, озивається на прізвисько Косий.

5)Перший сторожовий пес.

6)Другий сторожовий пес.

7)Курка в мішку, з якого вона з'являється в дуже не підходящу мить.

8)Безсловесна миша.

Лісові зарості. Галявина.

На галявину виходить вовк Вовчик. Лунає гуркіт грому.

Вовчик  здригається, обхопив лабетами голову, потім оглядається.

Вовк  - Що це? Хто це? Звідки це? Ой... Так це ж, напевно живіт мій гурчить. Їсти просить.

                                         Вовк співає пісню.

Вовк  - Полювання-Полювання. У-у-у... Що за вовче життя! Небажання мені на полювання!  У-у-у...  Один я,  один, як хвіст собачий! Ні гарних  знайомих, у мене, ні товаришів! І  немає в мене ні друга, ні півдруга, ні  хоч трішечки... І нікому я на світі не потрібний. У-у-у...!  Якщо б ви тільки знали,   яке добре серце б'ється (прикладає лапу до грудей) під цими пазурами.

З'являється Пугач

Пугач - Ухху! Ухху! Що це ти, Сірий, розкричався, проти ночі? Спати заважаєш!

Вовк  -   А, це ти, Пугаче?... От, бачиш, і тобі я заважаю!... Эх... А що це ти спати влігся? Хто за тебе полювати буде?

Пугач - Ухху! Розумний ти, Сірий, я бачу як мухомор! Після твоїх завивань – яке там  полювання -  вся дичина від жаху в нори забилася. Полювання...

Вовк -   Пугаче, а Пугаче, чуєш, у мене до тебе справа!

Пугач - У тебе - до мене? Угу, це цікаво. Яка така справа?

Вовк  -    Ну... це... ось...

Пугач - Угу! Сміліше Сірий, сміліше!

Вовк -    Отут така справа, Пугаче, у-у-у ...

Пугач -  Так не вий ти! Діло кажи!

Вовк -     Друга мені треба знайти, Пугаче! Друга!

Пугач -  Друга. Угу. Нічого не зрозумів. Навіщо тобі, Сірий, друг?

Вовк -     Як це навіщо, Пугаче! Друг - це так чудово! Це значить ми з ним удвох! Це значить ми разом, а я вже не один...

Пугач -  Зась тобі, Сірий. Не сміши мене!

Вовк  -   Що? Це ти мені? От ти як? Я до тебе за радою, а ти... Так я... та  ти...

Пугач -  Ой не можу! Друга йому закортіло ! Так хто з тобою дружити захоче, з хижаком? Хижак живе один – він одинак і нема чого закони природи міняти.

Вовк -    Смійся-смійся! А я знайду! Я знайду собі друга! І знаєш чому?

Пугач - Ну й чому?

Вовк -    Так тому, що я зовсім не хижак!

Пугач -  Як це не хижак? А хто ж ти, по-твоєму, Сірий? Не сміши звірів! І взагалі, через твої  розмови в мене апетит розігрався. Полечу, мабуть, піймаю мишу, або хоч щось.

Пугач летить

Вовк -    А я знайду, знайду собі друга! Обов'язково знайду!

                                              З'являється Лисиця. Співає пісню

Наче лев хоробра я,

Хоч я звусь Лисицею.

Не боюсь нікого я -

Вовка й міліції.

Хто за мною ганявся,

Хто із мною змагався.

З носом довгим назавжди

Завжди залишався!

Вовк -    Однаково я знайду, знайду собі друга!

Лисиця -    Агов, Сірий, ти чого тут галасуєш? Полювати заважаєш!

Вовк -   Вибач, Руда, я ненавмисно. На душі важко, хоч вовком вий, а ще й Пугач  хижаком обзивається...

Лисиця -   А ти і є хижак, Сірий. І я - хижак, і Пугач - хижак, чого ж на правду ображатися?

Вовк -   Так я й не ображаюся зовсім. Просто я друга хочу знайти, а Пугач усе «кар» так «кар», Хто, скиглить, з тобою, з хижаком дружити буде?

Лисиця - Ай-Яй-Яй ! Який не гарний, цей Пугач... Послухай, Сірий, а який друг тобі потрібний?

Вовк -  Ну, який... такий... Вірний друг. Щоб я його з лиха виручав, а він до мене в гості приходив... Щоб по душах з ним можна було поговорити... Щоб завтра він на День народження до мене прийшов, а я йому... подарунок подарував.

Лисиця -  Це мені підходить. Я згодна, давай!...

Вовк -  Що давай?

Лисиця -  Подарунок давай! Ой! Тобто я хотіла сказати - давай дружити!

Вовк -  З тобою?!

Лисиця -  Із мною! Що ти так дивуєшся?

Вовк -  Але ти ж хижак...

Лисиця -  Хто, я?

Вовк -  Так ти ж сама сказала тільки що хижаки на повинні... 

Лисиця -  А - а, точно, говорила, але це ж коли було. Я тепер зовсім уже не хижак, м'яса я не їм, слабких я не кривджу... Ну, що підходжу я тобі, Вовк? Думай швидше...

Вовк -  Так я не проти, звичайно. Просто це так зненацька... Не було -  не було друга й раптом -  раз і є...

Лисиця -  Так, Вовк такий друг, як я, раз у житті попадається. Так що дорожи мною, в образу мене не давай, від ворогів мене захищай.

Вовк -  А в тебе, Руденька, хіба є вороги?

Лисиця -  Ще скільки! Немов тарганів в мене ворогів... Хто тільки не хотів скривдити бідну  лисоньку... Ну, добре, друг люб'язний, мені по справах бігти потрібно.

Вовк - Звичайно біжи, Руденька. До зустрічі!

Лисиця - Чао-Кава, Сірий! (тікає)

Вовк -  Ну, ось воно і трапилося! Тепер у мене є друг! Ох... який же я щасливий! Тільки захотів знайти друга - і ось тобі, він сам до мене прийшов!

Здалеку чутний голос Пугача. Писк. Шум і суєта.

             На галявину вибігає Заєць. Ховається за Вовка.

Вилітає Пугач.    

Пугач - Стій, Косий, кому я кажу!

Заєць – На…На… Навіщо?

Пугач -  Я тебе їсти буду!

Пугач кидається на Зайця. Заєць тікає.

      Починається біганина навколо Вовка, що оторопів. 

      Вовк зупиняє біганину.

Вовк - Бр-Р-Р! А ну, тихо отут! Розкричалися! Що не поділили?

Пугач - Що-що!? Не розумієш, чи що? Він від мене тікає увесь час, Косий цей!

Вовк -    Так. Зрозумів, Косий! Ти чому від Пугача тікаєш?

Заєць -     Я його боюся! Він мене з'їсти хоче!

Вовк -    Так! Пугач! Ти чому Косого з'їсти хочеш?

Пугач - Чого? Ну ти, Сірий, я к я бачу, вже у дуже доброму гуморі. Сам же мені годину тому казав: " Хто за тебе полювати буде? ". От я й полюю. Їсти ж усім хочеться!  

Вовк -    Так, їсти всім хочеться... І мені теж...

Заєць -    Ой - ой - ой!...

Вовк -    Ти чого, Косий?

Заєць -     Тепер і ти їсти закортіло... Мабуть, прийшов мій кінець...

Пугач - Давно б так. Сірий, хватай його!

Вовк -    Зачекай-но, Пугаче!

Пугач -  Чого ще чекати! Хватай, а те втече!

Вовк -  Стривай, я сказав… Я його не можу хватати!

Пугач - Ну не можеш – відійди! Я сам з ним упораюся!

Вовк -    І ти його, Пугаче, не чіпай!

Пугач - Що? Чому це не чіпати?!

Вовк -   Тому, що, Косий... він... він, по-перше, зовсім не Косий, а Заєць, а по-друге, він не просто Заєць, але й мій друг! Зрозуміло тобі?   

Заєць і Пугач разом - ЩО?!

Пугач - Нічого не зрозуміло. Відійди, Сірий, сказав же тобі - я їсти хочу!

Вовк -   А я сказав, що їжа відміняється!

Пугач - Як це? Як це?!

Вовк -    А так це!  Я тобі ясно сказав - Заєць мій друг. І ти його не торкнеш, а інакше... будеш мати справу із мною! 

Пугач - Що?! Так я тебе на шматки розірву!

Пугач кидається на Вовка. Вовк дає Пугачові стусанів.

Осоромлений Пугач ховається на дерево.

Пугач - Ну, дивися, Сірий, ти мене ще згадаєш! 

Пугач летить.

Вовк -   Ну, всі, Заю, він тепер далеко полетів!

Заєць -   Так, полетів...

Вовк -  Тепер ти можеш бігти.

Заєць -   Можу… А куди?

Вовк -  Як куди? Куди хочеш. Ти ж до того, як за тобою Пугач погнався, біг кудись?

Заєць -  Біг... Від Лисиці.

Вовк - А до цього?

Заєць -   До цього від собак тікав.

Вовк -  А до собак?

Заєць -    А до собак, Вовк, я… я  тікав від тебе.

Вовк -  Оце так!..   Щось я не пригадую.... Та ні, щось таке було… нишпорив я по якихось слідах... Так це був ти?!

З'являється Пугач

Пугач - Ой, не можу! Ох, і розсмішив ти мене, Сірий! За своїм кращим другом півгодини по лісі ганявся! А чого ж ти, Сірий за ним ганявся? Лапу йому потиснути? Ухху-ха-ха!

Вовк -    Я тобі, Пугаче, так зараз потисну лапу, що в нашім лісі стане на одиного кульгавого Пугача більше.

Пугач - Не дурій, Сірий! Давай поділимо Косого по-братерському, навпіл, а?

Вовк -    ТА ні… Він, мабуть,  по-людському не розуміє... Де тут лежав дубовий дрючок?...

Пугач – Мовчу, мовчу, Сірий! От дурило! Жартів не розуміє.

Пугач полетів

Вовк -   От і все, Заю, йди.

Заєць -    Так я б пішов, так боюся... Боюся просто так по лісі гуляти. Я ж увесь час від кого-небудь тікав. От тільки поруч із тобою й відчув, як це добре - нікого не боятися.

Вовк -   От воно як, Заю! А я ніколи й не замислювався - яке тобі живеться. Це потрібно якось міняти! 

Заєць -  Добре було б. А як?

Вовк - Як? А от як! Ти будеш усім говорити, що ти - мій друг!

Заєць - Я - твій друг? А ти хіба не пожартував?

Вовк - Ні, звичайно, ні! Ти мій друг, а я твій! І тепер, коли всі довідаються, чий ти  друг, - ніхто за тобою ганятися вже не буде.

Заєць -  И Пугач?

Вовк - И Пугач.

Заєць -  И Лисиця?

Вовк -  Лисиця тим більше - вона теж мій друг, а значить і твій!

Заєць - Лисиця? Твій друг? Ой-ой-ой!

Вовк - Що «ой», що «ой»! Лисиця така...  Вона... Вона... От я вас ближче  познайомлю – тоді ти  все зрозумієш.      

Заєць -  Гаразд, Вовчику, але краще буде, якщо ми познайомимося у твоїй присутності.

Вовк – От і добре. Ну що, Заю, заспокоївся трохи?

Заєць -  Не знаю, мабуть, трохи є! Ну, я побіг?

Вовк - Щасливо, Заю, до зустрічі!

Заєць -  До зустрічі! (тікає)

Вовк -  (один) О це так справи! Не встиг одного друга знайти, а отут другий ледве  на  голову не звалився! Ні, ну й який я молодець? Я себе питаю? Цілих двоє друзів за якихось десять хвилин! Я себе не впізнаю!  

--------------

Повний текст лежить тут:   http://proza.ru/2009/05/10/572